Історія мого становлення
«Кожен з нас — не стільки продукт минулого, скільки творець майбутнього.» — А. Адлер
Моя історія
“Наше життя – це череда спроб в очікуванні прийнятного результату” І.С.Семенов
Я став психологом не одразу. Хоч я цікавився психологією ще з підліткового віку, моє сприйняття себе була викривлено нав’язанними ззовні цінностями, тож щоб віднайте своє місце у цьому світі я багато чого пробував: робив тату, займався кондитеркою, відкривав кав’ярні, був коучем, служив в церкві і тільки після цього всього я усвідомив своє покликання в психології, отримав освіту і став на шлях допомоги людям.
Моя діяльність
Окрім психологічного консультування клієнтів я ще займаюсь стверенням контенту на тему психології:статті, книги, відео. Також готую до запуску психологічний клуб Інтепрагма, який поєднує в собі всі найкращі інструменти для самовдосконанлення. Також я є дійсним членом Національної Української Психологічної Асоціації та здобуваю ступінь PhD.
Моя філософія
Кожна людина є унікальною. На наше формування впливає як генетика так і наша історія. Головним в нашому житті вважаю досягнення людиною самоакцтуалізації, та реалізації всіх основних потреб. В кожному з нас є безліч талантів які люди зазвічиай знецінюють і не рорзвивають.Робота над собою це завжди важко, якщо є можливість дозволити собі допомогу спеціаліста, це прекрасно, але навіть якщо такої можливості немає то треба шукати інші шляхи, мій психологічний клуб Інтепрагма один із них.
Мій підхід в психології
В роботі я поєдную різні методи і техніки зі всіх основних напрямків психології і психотерапії. Це КПТ, позитивна психологія, індивідуальна психологія Адлєра, клієнт-центрований підхід Роджерса, логотерапія Франкла, гуманістична і позитивна психологія, нарративний підхід. Така широта теоретичних знань дає змогу найкращим чином підбирати шлях реалізації запитів клієнта.
Мій шлях до себе, або як я став психологом:
Етап 1: знайомство с психологією
Вивчати психологію я почав у 14 років. Тоді це були книжки з «популярної психології» та різного роду нон-фікшн. На той момент мені здавалося, що саме це і є психологія. Думаю, багато людей і зараз мають подібне враження: достатньо прочитати кілька порад, мотивуючих історій чи «секретів успіху» — і цього вже вистачить, щоб зрозуміти себе та інших.
Також в 15 років я дізнався про такий рух як “пікап”, і з того часу почалось моє знайомство вже більш з научною психологією і психолггією відносин, я читав багато книжок з цієї теми, приймав участь у різних семінарах, вебінарах і навіть потім проводив власні. Але завдяки саме цьому хоббі психологія стала частиною мого життя, хоч прикладна і в темі стосунків.
Ще в школі я хотів вступати на психолога після 11 класу. Але іронією долі мій шлях до психології відклався: я записався не на ті ЗНО, і коли зрозумів це — було вже пізно щось міняти. У результаті я вступив до технічного вишу на інженерну спеціальність.
Етап 2: перша робота, вища освіта та мілкий бізнес
Моя перша робота була з 13 і до 21 року. Це було таке сіре заняття як фотографування з тваринами туристів. Я стояв в центрі міста з шиншилою, пітоном, ігуаною і пропонував людям зробити фото на пам’ять. Не дивлячись на примітивність і сезонність(тільки літом) цієї роботи, я непогано заробляв, як для підлітка +- 100$ в день і дуже багато спілкуаввся з самими різними людьми. Саме там я навчився мистецтву діалогу ще в підлітковому віці, я знайомився і спілкувався з самими різними людьми з різних міст і країн і це дало мені великий поштовх в розумінні людей.
Навчаючи в виші на інженерній спеціальності і в літку працюючи, я мав багато часу пробувати себе в різних сферах. Я перепродавав техніку з китаю, займався соціальними мережами і потім почав робити татуювання. Але після закінчення вишу я познайомився зі своєю майбутньою дружиною і ми разом з нею запустили спільну справу – кондитерську студію.
Ми жили разом, займались розвитком нашого невеликого бізнесу і поступово наші справи йшли в гору. Ми навіть відкрили 2 невеличких кав’ярні-кондитерські але це не давало великого прибутку, тому згодом закрили, за те наші торти на замовлення і нші солодощі користувались попитом і це дало мені певну свободу для самореалізації. Тоді я почав пробувати себе в коучінгу, на базі проекту “бізнес молодість” я організував групу підприємців і періодично зустрічався з ними і проводив сеансу групового коучингу.
Етап 3: сім'я, стабільність, церковне служіння
У 2018 році моє фінансове становище було стабільним: у мене були закриті всі основні потреби — житло, машина, стабільний дохід. І саме тоді я усвідомив, що найбільших результатів досягну тільки якщо буду йти власним шляхом. Я відчував внутрішній поклик працювати з людьми, допомагати їм.
Так як я з дитинства був віруючим, але не бачив свою кар’єру в церкві бо мені здавалось що заробляти в церкві на людях якось неправильно. Але маючи на той момент стабільне джерело доходу у вигляді сімейної справи, я вирішив вступити до семінарії, щоб стати місіонером і нести людям вічні цінності. Але церква ззовні вівтаря і всередині це 2 великі різниці. Вже перебуваючи всередині церковного життя, я побачив і його проблеми: обмеження, внутрішні суперечності, конфлікти. І зрозумів — що я не хочу мати нічого спільного з організацією яка знає про свої проблеми але не вирішує іх, зато вчить віруючих життю.
Саме тоді поспілкувавшись зі своєю психологом, в мене існайт і я розумію що я весь час шукав можливість допомагати людям, і найкращий для цього шлях саме психологія.
Етап 4: Початок психологічної практики, магістратура з психології
ирішивши починати будувати свою карєру в психології я спілкувався про це з різними психолгами і психотерапевтами і всі в один голос мені казали що найважливіше тут це практика. Кожен з них був представником якогось одного напрямку і зазвичай хвалили свій підхід. Тому я зрозумів що підходів багато але головне це кількість проведенних консультацій. Тому я праалельно почав вивчати основні підходи в психології і безкоштовно консультувати як починаючий психолог, попереджуючи клієнтів про те що я тільки вчусь і тільки набираюсь досвіду тому і приймаю безкоштовно. Запустивши рекламу на мої оголошення я швидко отримав багато бажаючих щоб з ними безкоштовно попрацювали і так і розпочав свою практику. Паралельно я вступив в мгістратуру з психології щоб отримати формальну освіту.
Якість клієнтів які приходили на безкоштовні консультації була низькою, + на початку в мене була слабка теоретична і практична база, тому я брався тільки за легкі випадки. Поступово я почав набирати досвід і вже в мене іноді виходило допомогти людині. З часом я отримував все більше теоретичних знань з різних підходів і успішно застосовував їх на практиці. Згодом, коли я вже був більше впевнений в результаті у мене вже було достатньо успішних кейсів і протестованих методів допомоги я почав брати гроші за консультації. Це були спочатку донати, потім 300грн за консультацію, потім 500. І я вже закінчую магістратуру з психологію і маю повний запис клієнтів, свій власний кабінет, практика розвивається, і тут починається війна…
Етап 5: Війна, аспірантура з філософії, викладання психології в університеті
В кінці 2021 я закінчую магістратуру і починається війна. Я виїзджаю на захід україни і веду тільки онлайн клієнтів. Вже тоді я розумів певні обмеження психотерапії і психологічної допомоги і мені їх хотілося подолати. Я побачив що в кожному психологічному методі є те що добре працює і його можна застосовувати паралельно з іншими методами, це називається інтегративний підхід. Я починаю формувати основи свого інтегративно-прагматичного підходу, або Інтепрагма. Мені не вичстачало філософської бази, тому я вступаю в аспірантуру з філософії і починаю паралельно вивчати філософію з точки зору практичного застосування.
Моєю ціллю стало синтез практичної психології і філософії для побудови методології покращення життя, щоб нею можна було користуватись в тому числі самостійно як метод самодопоги.
В 2023 мене запрошують викладачем психології в університет і я погоджуюсь. Я викладав 5 психологічних дисциплін в університеті і коледжі. І працючи перший семестр я також помічаю багато проблем серед системи вищої психологічної освіти. 1 – нікого не виключають навть тих хто з психологією не мав нічого спільного, бо університет залежить фінансово від студентів, 2 – дуже низька якість підготовки саме з точки зору практичної психології, багато предметів але мало знань, 3 – одиниці студентів які реально бачуть себе психологами і навчаються для цього, інші хотіли вирішити свої психо проблеми за рахунок навчання або просто вступили щоб вступити, і головна проблема що всі вони отримають диплом психолога, це велика проблема, 4 – недостаток саме практичної роботи з реальними клієнтами в підготовці психологів, а я на собі переконався що саме практична робота формує спеціаліста, що знання які отримуємо необхідно закріплювати на реальних кейсах. Тому я приймаю рішення піти з викладання задля заснування свого освітнього проекту.
Я усвідомлюю бажання викладати і ділитись досвідом, а також ділитись своєю системою самовдосконалення для того щоб життя людей стало краще. Я не можу допомагати багатьом в консультація ні з точки зору часу ні з точки зору фінансових можливостей більшості людей, тому система Інтепрагма, де поєднується психоедукація, особиста і групова терапія, тренінгова група і саморозвиток є кращим з точки зору
Поточний етап: Інтепрагма
На данний момент я зконцентрований на розвитку методології Інтепрагма. Це система покращення свого життя через поєднання практичної психології і філосоіфії. Я займаюсь написанням книг, зйомкою відео, консультуванням, та запуском психологічного клубу. Повну історію розповідаю на сторінці «Мій метод». Саме там я пояснюю, як особиста історія, наука й практика з’єдналися у систему, яка сьогодні допомагає моїм клієнтам.